Рука майже не діяла

– Давайте перше поговорить з нашою пацієнткою, якій щойно зробили операцію, – запропонував  завідувач відділення ортопедії, травматології та артрології  Волинської обласної клінічної лікарні Михайло Аршулік.

Перечити не стали. Жінка, як виявилося, приїхала з поліської глибинки, бо вже невмоготу було зносити біль, що паралізував, по суті, ліву руку.   

– Оцієї весни я скоротила все своє господарство, бо рука боліла, що не могла нічого робити, – відверто зізнається жінка.

— А як тепер господарство буде?

— Рука направиться (сміється) і буду тримати.

—А до того що тримали?

— Тримала свині, кури, бо корови вже не могла доїти, важко було. Городом займаюся. Усе своє маю: буряки, моркву, картоплю. Купувати не купувала нічого, все було своє.

— Ви десь раніше працювали?

—Раніше працювала дояркою у колгоспі. П’ятнадцять років пропрацювала. Напевно, там і заробила хворобу. Доїти корів досить тяжко. Буває, що й артрит заробляють – пальці в різні сторони викручує. Але ж робити мусиш. Людина до всього привикає і все мусить знести.

— У такій ситуації Вам хтось допомагав, може сусіди?

— Усе старалася робити сама однією рукою. Іноді, коли щось складніше треба було зробити, то на поміч приходили внуки, які живуть у селі. Але я не дуже й зверталася, старалася не докучати. У кожного свої сім’ї, свої клопоти і турботи.

— Скільки у Вас дітей?

— Троє. Син і дві дочки. Усі одружені, онуки також. Уже сім правнуків маю.

— Рука давно у Вас боліла, рік, два?

— Давно, може років десять. Весь час терпіла. Випила таблетку від болю – і пішла баба далі.

— А хто Вам їх приписав?

— А я нікуди й не ходила, піду в аптеку, куплю порошків і все.

— А як так, це ж небезпечно займатися самолікуванням?

— А от так, сама пила, та й усе. В аптеці я казала, щоб дали таких порошків, щоб рука не боліла. А в останній час то вже й не пила, бо вони мені вже не допомагали. Біль терпіла немилосердний. Вдягаюся, плачу, бо ж ніяк хворою рукою нічого не зроблю, підняти її не можу. Слава Богу, дякую Михайлу Аполоновичу, що він погодився мене полікувати. Може з мене ще буде яка людина.

За плечима завідувача відділення ортопедії, травматології та артрології Волинської обласної клінічної лікарні Михайла Аршуліка – близько тисячі вдалих операцій із заміни штучних суглобів і мало не тисяча людей, які завдячують йому своїм другим народженням. Адже у відділення їх привозять ледве не в інвалідних візках, а повертаються вони своїми ногами.

Цього місяця якраз виповнилося 20 років, відколи Михайло Аполонович став на чолі відділення. З цього приводу він пригадує: «Започаткувало воно свою діяльність у період економічної кризи. Іван Миколайович Сидор зробив дуже мудрий та далекоглядний крок. На початках своєї діяльності наше відділення було одним з найгірших, а стало одним з найкращих. Не тільки в масштабах області, а України. Ми зробили прорив у медичних технологіях. Освоїли передові методи лікування суглобів. Сьогодні у нас великий багаж за плечима. Ми зробили майже чотири тисячі операцій щодо заміни суглобів на штучні. Це при відносно невеликому штаті – у відділенні працює 6 лікарів».

— Ваша пацієнтка, з якою я щойно розмовляв, каже, що на подібну операцію Ви відважилися уперше. Були переконані, що результат отримаєте позитивний?

— Коли готуєшся до операції, завжди треба бути впевненим, що все пройде добре. Так настроюю себе і стараюся таку ж впевненість передати пацієнтові. Він повинен довіряти лікареві. Це дуже важливий психологічний момент. Операція тривала дві години. У жінки був артроз. Тепер вона нормально житиме та вільно обслуговуватиме себе обома руками. Упевнений, що ніякого загострення не буде.

– Якусь апаратуру під час операційного втручання використовуєте?

– Спеціальна апаратура використовується для діагностики. У рік ми робимо 1000-1300 операцій, прикиньте, скільки вийде за 20 років, а мій стаж становить 40 років. Не так давно я побував на тижневому стажуванні у Франції, в Паризькому національному університеті.

— А у районах щось подібне роблять чи у них подібна практика відсутня?

— Людина, яка робить багато операцій, вона робить їх якісно. Той, хто має лише 50 операцій на рік, він робить їх не дуже добре.

– Не пригадую, щоб раніше люди так масово хворіли суглобами. Подібні патології траплялися вкрай рідко.

— Абсолютно правильно. Колись і харчування, і екологія були не такими. Чим ми дихаємо нині? Приміром, лучани не один уже рік скаржаться на сморід, що нерідко з’являється невідь-звідки. Якби влада забажала, то джерела його виникнення встановила б давно. Але хтось не хоче псувати стосунки з кимось. Люди ж перетерплять. Як і з їжею, достатньо збагаченою нітратами та іншими шкідливими хімічними речовинами. Ось чому чисельно зростає армія хворих.

Лікар пригадує, що наймолодшому пацієнту відділення було лише 19 років. Він з народження мав вивих і деформацію стегна, мучився від страшного болю. А найстарішому, слава Богу, – 92 роки! Після протезування штучного кульшового суглоба почав ходити знову.

Що ж за хвороба така, яка знищує суглоби? Як пояснює Михайло Аполлонович, найчастіше звинувачують артроз, хоча насправді існують передартрозні захворювання: травми, порушений обмін речовин, нейроендокринні проблеми, остеопатії (відомо понад 300 видів хвороб кісток), спадковість. До речі, схильність до артрозу у людини може проявлятися ще в утробі матері. Діти народжуються вже із вродженими вивихами стегна або з порушеннями кульшового суглоба. Тож батьки повинні пам’ятати, що до трьох місяців після народження дитину потрібно обов’язково показати лікарю-ортопеду. Це дуже важливо, адже саме так можна виявити якісь серйозні проблеми і встигнути пролікувати.

Довідково: 30.05.2019 лікарями ортопедами- травматологами нашої лікарні  вперше на Волині  успішно самостійно  імплантовано   тотальний ендопротез плечового суглобу при складній патології  — деформуючому артрозі лівого плечового суглобу ІІІ ст. з деформацією головки плеча та гленоїдальної западини.  Ендопротез сучасний , реверсного типу , застосовується у хворих похилого віку та в пацієнтів з пошкодженням ротаторної манжети, дає можливість відновлювати рухи за рахунок особливостей своєї конструкції.

 Операція пройшла без особливих труднощів , були технічні  моменти доступу із-за виражених дегенеративно-дистрофічних змін у  параартикулярних м’яких тканинах і тривала в межах 2 год.

 Операційний колектив в складі опер. хірурга Аршуліка М.А., асистенти лікар Кравчук І.Р., анестезіолог  Насардінов І.Ф. , технічний менеджер фірми ЕВОЛЮТІС Новіков С.В.

Є перспективи розвитку цього напрямку ендопротезування на Волині на даний час і на майбутнє, на базі ВОКЛ є для цього всі можливості: матеріальна база, лікар Аршулік М.А.пройшов стажування по ендопротезуванню плечового суглобу в Парижі в 2018 р., лікарі відділення брали участь в майстер-класах в Україні, навчений середній медичний персонал.

Олег ЛОКАЧУК.