Наприкінці червня делегація фахівців Волинської обласної клінічної лікарні на запрошення польських колег взяла участь у навчальному візиті до відділення нейрохірургії Університетської лікарні в Білостоці.
Ця поїздка відбулася в межах реалізації проєкту NeuroExcellence Without Borders («Нейродосконалість без кордонів»), що його реалізовують за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах програми Interreg NEXT Польща – Україна 2021-2027.
До складу делегації увійшли нейрохірурги ВОКЛ та медичні сестри нейрохірургічного відділення, які пройшли інтенсивну програму, що поєднала практичну складову із офіційними заходами та стратегічними обговореннями.

«Ідея проєкту виникла у робочому варіанті, коли ми дізналися про роботу програми Interreg NEXT Польща – Україна 2021-2027. Без роздумів вирішили подати на розгляд наш проєкт, який нині реалізовують Університетська клініка в польському Білостоці та Волинська обласна клінічна лікарня, – розповів медичний директор з хірургічної допомоги ВОКЛ Микола Галей. – Його мета – покращення функціонування нейрохірургічного центру, зокрема його модернізація і створення логістичної локації трьох потужних відділень, які будуть формувати цей центр: відділення неврології, відділення нейрохірургії та нейрохірургічна реанімація і операційний блок з двома операційними».

Варто зазначити, що функціонування на Волині потужного нейрохірургічного центру як ніколи на часі, адже пацієнтів, які потребують оперативного лікування на його базі, стає дедалі більше.

«Тож нові технології, що дають змогу швидко оперувати цих хворих та прискорювати їхнє одужання, – у пріоритеті нашої клініки», – додав Микола Галей.
Як зауважив завідувач нейрохірургічного відділення ВОКЛ Іван Бобрик, ідея створення потужного нейрохірургічного центру на Волині виникла років з десять тому.

«Ми з колегами виношували цю ідею давно й шукали шляхів до її втілення, – каже Іван Степанович. – Це були мрії молодих лікарів про те, як покращити ситуацію. Ми брали участь у купі різних проєктів, сподіваючись на виграш. Однак тоді ми не могли конкурувати із вочевидь сильнішими проєктами. Але рук ніхто не опускав. І напевно, мені як молодому завідувачу відділення поталанило в тому плані, що керівництво лікарні неабияк підтримало наші амбітні прагнення. І Олександр Дудар, і Микола Галей, незважаючи на величезний обсяг адміністративної роботи, є хірургами-практиками, тому як ніхто розуміють важливість і доцільність створення такого центру, адже проблеми бачать ізсередини».

Тож коли з’явилася нова можливість, вони не вагаючись вирішили за неї братися.
«Ми з Андрієм Ломагою дістали наші давні конспекти, виклали їх на стіл – і наші менеджери, люди не з медицини, але які знаються на комунікаціях, сказали, що це прекрасний проєкт і варто спробувати про нього заявити», – провадить Іван Бобрик.
І вони не помилилися: проєкт волинських нейрохірургів отримав одне із перших місць.
«Тепер щодо медичної складової. Важко переоцінити вклад, який вже зроблено. Навіть на рівні тої комунікації та інформації, яку ми вже маємо. Адже саме інформаційна складова в світі є найдорожчою. Найкраще та найцінніше – людський інтелект», – акцентує нейрохірург.
Із його слів, дуже цінно й важливо те, що до реалізації проєкту, обміну досвідом з польськими колегами залучені всі – від керівників до молодшого сестринського персоналу.
«У медицині не буває дрібних речей, кожен важливий на своєму місці, – зауважує Іван Бобрик. – Якщо говорити про медичні технології, медичну інформацію, то це достатньо дорога царина. Люди за кордоном свого часу вкладали в це дуже багато часу та грошей. І не завжди й на цю пору охоче діляться досвідом та знаннями. А наше управління подумало про те, що обов’язково треба вивчити персонал. Бо можна дати все, але не дати освіти – і це все не буде працювати. І закінчиться все тим, що на якийсь нанотехнологічний девайс будуть вішати просто халати, спирати швабру».

Тож коли з’явилася нова можливість, вони не вагаючись вирішили за неї братися.
«Ми з Андрієм Ломагою дістали наші давні конспекти, виклали їх на стіл – і наші менеджери, люди не з медицини, але які знаються на комунікаціях, сказали, що це прекрасний проєкт і варто спробувати про нього заявити», – провадить Іван Бобрик.
І вони не помилилися: проєкт волинських нейрохірургів отримав одне із перших місць.
«Тепер щодо медичної складової. Важко переоцінити вклад, який вже зроблено. Навіть на рівні тої комунікації та інформації, яку ми вже маємо. Адже саме інформаційна складова в світі є найдорожчою. Найкраще та найцінніше – людський інтелект», – акцентує нейрохірург.
Із його слів, дуже цінно й важливо те, що до реалізації проєкту, обміну досвідом з польськими колегами залучені всі – від керівників до молодшого сестринського персоналу.
«У медицині не буває дрібних речей, кожен важливий на своєму місці, – зауважує Іван Бобрик. – Якщо говорити про медичні технології, медичну інформацію, то це достатньо дорога царина. Люди за кордоном свого часу вкладали в це дуже багато часу та грошей. І не завжди й на цю пору охоче діляться досвідом та знаннями. А наше управління подумало про те, що обов’язково треба вивчити персонал. Бо можна дати все, але не дати освіти – і це все не буде працювати. І закінчиться все тим, що на якийсь нанотехнологічний девайс будуть вішати просто халати, спирати швабру».

Під час візиту до Університетської лікарні в Білостоці волинські нейрохірурги мали нагоду спостерігати за роботою польських колег в операційній.
«Ми мали кілька операцій. У клініці – величезне відділення, вони мають чотири операційні зали, там постійно оперують: виконують і планові, і ургентні хірургічні втручання. А ми отримали карт-бланш на спостереження за всім. Найціннішим є те, що колеги нічого не приховують. Тобто для нас не було підготовлено якоїсь там показової операції. Нам показали напрямок рутинної роботи. І польські колеги все коментували, всім були раді поділитися. Ну а ми, своєю чергою, спрагло ковтали цю науку», – каже Іван Бобрик.

Переймали досвід польських колег і волинські медсестри з операційного блоку, медсестри, які працюють у відділенні. Їхні компетенції – вміти ухвалювати швидкі рішення, брати участь в догляді за післяопераційними хворими.
«Такі хворі завжди є, скажімо так, важкуватими. То я був приємно здивований. Дівчата були абсолютно підготовлені, мали заготовлені питання щодо функціонування відділення. І я щиро дякую польським колегам, які не відмовилися, а повністю маршрутом провели наших дівчат, розказали, показали їхні обов’язки. Тобто і з боку лікарського, і з боку молодшого та середнього медичного персоналу ставлення було якнайтепліше, адекватне, і всі винесли з цього тільки плюси», – додає Микола Галей.

Перспективи цього партнерства – якнайширші. У межах співпраці є планові навчальні заходи, що передбачають різноманітні курси стажування, в тому числі на патологічних матеріалах.
«У хірургічній галузі найкращий результат дає курс із використанням трупного матеріалу. І в нас заплановано такі курси, розписано план, і ми маємо в перспективі різноманітні нозологічні дисципліни для вивчення тої чи тої хвороби, для вивчення того чи того доступу, тої чи тої техніки хірургічного втручання, – пояснює Іван Бобрик. – Це те, що гарантовано заплановано.
Однак висловлено запрошення без ліміту часу, без ліміту випадків і без ліміту кількості людей до нас від польських колег, що ми матимемо можливість в перспективі у ручному режимі за дзвінком їхати в будь-який час на робоче місце. Тобто ти просто приїжджаєш і береш участь в роботі відділення на правах спостерігача. І це нічого не коштуватиме. Це надзвичайно цінні запрошення. Бо зазвичай такі речі врегульовуються дуже важко, дуже складно, оскільки наша дисципліна, будь-яка медицина – це дисципліна закритого типу. Закритішими, напевно, є тільки таємні агенції чи мілітарні структури».

Як додав Микола Галей, очікування від цього проєкту – це знайомство не тільки з нейрохірургічною, а й із службою хірургічною, яка в Польщі розвинена досить добре і поділена на вузькі спеціальності, напрямки. Під час навчального візиту було запропоновано співпрацю між клініками.
«Ми є університетською клінікою, тому що медичний факультет університету імені Лесі Українки успішно пройшов акредитацію на п’ять років. Тобто це дуже великий плюс і для клініки, і для факультету, і для університету, і для дітей нашого краю, які можуть вчитися тут медицини та здобувати якісну освіту, – пояснює він. – Отже, ми порозумілися в тому варіанті, що укладемо з ними договір про співпрацю, а це відкриває нові двері з обміну студентами, будемо говорити й про обмін спеціалістами, і не тільки нейрохірургічними. Польські колеги висловлювали бажання також приїхати сюди і глянути на нашу роботу, але вже після того, як будуть у нас умови не воєнного часу. Я думаю, що це досить серйозні і добрі перспективи на співробітництво, взаєморозвиток і на такі дружні взаємини між нашими клініками».

До слова, волинські фахівці не лише навчалися, а й мали чим поділитися із колегами з Польщі. Зокрема, з огляду на ситуацію в нашій країні, їх цікавив досвід українських лікарів у роботі під час війни.
«Їх цікавило ведення бойової травми, бойової нейрохірургічної травми, адже вони особливо такого досвіду такого не мають. Польські колеги неабияк цікавляться цими питаннями, враховуючи те, що сусіди неадекватні й можуть в будь-який момент розвернутися в їхній бік, – пояснює Микола Галей. – Іван Степанович підготував потужну презентацію про таку роботу, за якою захоплено стежили польські нейрохірурги».

Як розповів координатор проєкту «Нейродосконалість без кордонів» Андрій Ломага, шлях до його реалізації був довгим та складним.
«Наш проєкт тільки на старті реалізації. А формувати його ми почали десять років тому. Якщо говорити про польську сторону, то у них відділення нейрохірургії досить забезпечене, і для того, щоб підвищити якість їхньої роботи, їм не вистачало потужної дороговартісної нейронавігаційної машини, яка допомагає проводити оперативні втручання. Відповідно, одним із заходів із польської сторони є закупівля цього обладнання.
Із нашої сторони, окрім того, що на базі відділення нейрохірургії буде створено Волинський регіональний нейрохірургічний центр, цей проєкт якраз передбачає саме розвиток не в матеріальній сфері, а обмін досвідом – найкращим інструментом для підтримки діалогу, спілкування, навіть проведення операцій через засоби телемедицини, консультування хворих», – ділиться перспективними планами Андрій Ломага.

Під час навчального візиту фахівців Волинської обласної клінічної лікарні до Університетської лікарні в Білостоці відбулося перше засідання Керівного комітету проєкту, на якому ухвалили стратегічне рішення: створити Центр транскордонної нейрохірургії Волині та Підляшшя – віртуальну структуру, яку сформують на базі двох відділень нейрохірургії партнерських лікарень. На цьому майданчику партнерські лікарні спілкуватимуться задля розвитку, новацій, підвищення професіоналізму і якості медичних послуг. Для цього буде закуплено обладнання для телезв’язку.

«Одним із завдань цього центру є пошук в подальшому додаткових грантових можливостей та інших фінансових ресурсів для розвитку цього напрямку. Окрім того, проєкт передбачає навчання нейрохірургів обох лікарень в провідній лабораторії Польщі на трупному матеріалі, – провадить координатор проєкту. – Це теж дуже вагомі практичні знання, коли нейрохірурги обох лікарень спільно зможуть проводити операційні дії не на муляжах, а на конкретному матеріалі».

Варто зауважити, що Волинський нейрохірургічний центр стане другим в Західній Україні. Поки що такий функціонує тільки в Ужгороді.

«Хірургія – непростий напрямок медицини, це в першу чергу мають бути люди. Нам поталанило, бо маємо талановитих професіоналів у цій сфері і, звісно, це дуже варто підтримати. Тому перспективи чудові, зараз ми тільки отримали перший транш цього проєкту, готуємося до проведення закупівель будівельних послуг і до тих моментів, які мають бути впроваджені в межах проєкту. Перед нами – ще десь півтора року на його реалізацію. Я вважаю, що з такими професійними людьми ми це легко подолаємо і візьмемо для себе максимальні результати і максимально ефективно використаємо той ресурс, який нам надано», – переконаний Андрій Ломага.

Загалом, як резюмували волинські медики, під час перебування в польській клініці, спілкування з колегами, вони переконалися, що медицина – та царина, яка не має кордонів, а універсальною мовою тут є професіоналізм і спільні цінності, а ще – покликання допомагати людям та прагнення робити це якнайкраще.

Interreg #InterregPLUA #INTERREGPOLANDUKRAINE #PolskaUkraine #ПольщаУкраїна #EU #EuropeanCommission