Цього разу, за пропозицією т.в.о. директора комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Івана Сидора, ми спілкувалися із завідуючим центром артроскопії та малоінвазивних втручань в ортопедії та травматології, лікарем вищої категорії Миколою Наїдком. На правах гостинного господаря Микола Ігорович вгощає нас ранковою кавою. Смакуючи смачним напоєм, слухаємо його міркування про хірургію дня сьогоднішнього і майбутнього. Тож у багатьох епізодах розповідь йде від першої особи.
Не так давно на запрошення організаційного комітету Микола Ігорович побував на конференції в Лондоні, яка проходила на стадіоні «Уемблі», зі спортивної медицини. Розглядалися питання сучасного лікування, діагностики, реабілітації хворих з травмами та захворюваннями опорно-рухового апарату. У першу чергу колінного суглоба і кінцівок.
На сьогоднішній день, на думку мого співрозмовника, рівень медицини дуже зріс. З кожним роком обсяг знань та вмінь подвоюється. Сьогодні подивитися колінний суглоб не становить ніяких труднощів. Така операція робиться запросто. На конференції цікаво було побачити механізми травм. Демонструють, наприклад, футбольний матч. Грають гранди світового рівня. Падає футболіст, отримує травму. Цей момент камери зафіксували з різних ракурсів. Його обдивляються, обстежують, а тоді визначають механізми самого пошкодження. У такому ракурсі аналізувалися проблеми травм футболістів, баскетболістів, волейболістів, спортсменів інших активних видів спорту, наприклад, кік-боксінгу.
Дуже великий спектр був нової спеціалізованої апаратури, переважно виробництва США.
– Хто організував цей семінар?
– Він проходив під егідою ФІФА. І це, мабуть, правильно, оскільки визначні майстри шкіряного м’яча коштують великі гроші. Тож їх лікування та реабілітація мають бути на високому рівні.
Розповім ще про артроскопічну апаратуру, яку ми подивилися. Для нас це досить болюче питання. Її виробництвом фактично займається шість американських фірм та одна японська «Олімпус». Про інші мови не варто поки що навіть вести. Не та якість. Під кожен апарат, наприклад, «Депю», «Страйкер», «Зінер» розроблений конкретний інструментарій, який призначений для певної операції, для іншої він уже не підходить. А також розроблені технологічні процеси операційних втручань. Сугубо під кожну конкретну патологічну одиницю. Спеціалісти розказували та показували, що і як треба робити, як тією апаратурою користуватися. Коли приїхали звідси, то дещо попробували і в нас робити на тій стійці, яку маємо.
Не так давно трапився цікавий випадок. До нас звернувся лісоруб з Маневицького району. Рубав у лісі дерево і на нього впав стовбур акації, гілочка від якої потрапила в суглоб і там заламалася. У районі ту гілочку забрали, а коліно не стухає. Прийшов до нас ми зробили йому МРТ, нічого не дало. Вмовили на артроскопію. Залізли з артроском у колінний суглоб і знайшли маленьку трісочку. Тож в даному випадку маємо право похвалитися. Вважаю, що для нас це вищий пілотаж! Готові про цей випадок розповідати усьому цивілізованому світові.
І все ж від найболючішого не відійти. Нам, кров з носа, треба оновити апаратуру. Для того, щоб робити хороші речі, треба мати хорошу апаратуру. Досвід у нас є. Ми вже освоїли робити передню чистоподібну зв’язку, шов меніска. До речі, про меніск колінного суглоба. Що запозичив з тієї конференції, з якої не так давно повернувся. Усе це нам показували на конференціях і в Польщі, і в Будапешті, і в Лондоні. Меніск стараються максимально зберегти. Якщо є можливість зшити його, то це треба робити. Цей орган виконує функцію захисного бар’єру, зм’ягшує навантаження при ходьбі, зменшує травму хряща колінного суглобу. Раніше існувала практика забору меніска, що посилювало навантаження на хрящ. Через п’ять-десять років колінного суглоба нема. Тоді обов’язкове протезування.
Нині таких хворих у нас багато. А ось на Заході їх не побачиш. Одного дня я прийняв більше ста чоловік.
– А з чим це пов’язано?
– З тим, що до того часу у нас ніхто цією проблемою фактично не займався. Діагностичну апаратуру ми маємо, а лікувальний процес відсутній. Ще раз про артроскопію того самого колінного суглоба. Залізти в нього й подивитися – справа легша легшого. Ми повинні зробити оперативне втручання й завершити процес до кінця. Усе, що вимагається, маємо зробити відразу і відправляти хворого на реабілітацію.
Ще одне цікаве питання, яке вдалося обговорити з професором з Філадельфії, коли ми були в Гданську. Проблема артроскопії кульшового суглоба. Ще п’ять років тому на це дивилися скептично. Нині практика лікування цього захворювання використовується дуже широко. Одна з основних проблем виникнення артрозу – це нестабільність кульшового суглобу. До цього призводить розрив хрящової губи. Подібне може трапитися і в плечовому суглобі. Яке лікування тут має бути? У даному випадку потрібне оперативне втручання. Чим раніше зробити артроскопію хрящового суглоба при хронічних болях і зашити пошкоджену губу, тим на довше відтягується час виникнення деформуючих артрозів і захворювань, пов’язаних з протезуванням кульшового суглоба. За рахунок цього можна значно зменшити кількість хворих, які потребують ендопротезування та попередити виникнення артрозу.
— Миколо Ігоровичу, розшифруйте, будь ласка, детальніше цей медичний термін.
— Що таке ендопротезування? Це імплантація штучних суглобів, операція заміни робочої поверхні та деяких структур суглобу штучними протезами. Імплантація штучних суглобів виконується при артрозах, деяких видах травм та їх наслідках. Ендопротезують кульшовий, колінний, гомілково-стопний, плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястковий суглоб, міжфалангові суглоби кисті та стопи. Імпланти виготовляються з металу, поліетиленів, кераміки, гідроксиапатиту.
Існує тотальне,однополюсне, одномищелкове ендопротезування та два метода фіксації: механічна та цементна. Протези з цементним типом фіксації найчастіше застосовують при остеопорозі у хворих літнього і старечого віку. Цементний тип фіксації протеза дозволяє навантаження на оперовану кінцівку уже в перший день після оперативного втручання, що важливо для збереження тонусу в руховому режимі. При нестабільності в результаті остеопорозу виконується ревізійне ендопротезування. Деформуючий остеоартроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження суглобів, яке проявляється болями, деформацією і порушенням їх функції. Що ще вам цікавого розказати?
– Тобто якщо ви їдете на семінари чи симпозіуми, ви привозите якусь своєрідну цікаву інформацію, яка в подальшому допомагає у лікуванні пацієнтів.
– Безперечно, що так. Їздити обов’язково треба. Процес навчання заклечається у тому, що ти знову привіз якусь методику. Тобі щось нове показали на муляжі.Це навіть можуть бути свинячі суглоби. Демонструють як робити ту чи іншу маніпуляцію. Ми повертаємося і впроваджуємо у себе. Звичайно, не все так гладко. Інколи виникають якісь труднощі, додаткові питання. Треба на два-три дні їхати на конференцію, говорити з розумними людьми. Іноді на таких конференціях, яка була в Гданську, виникає можливість домовитися про стажування на три дні чи тиждень в якийсь клініці. Є,зокрема, домовленість про стажування в Будапешті, Любліні та Варшаві. Люблін до нас, зрозуміло, ближче, але там також не все роблять. І все ж є такі речі, які ми тільки хочемо впроваджувати, а вони вже давно це роблять. Тож маємо можливість їх вивчати та застосовувати в себе. Вони дуже толерантно до нас ставляться і завжди охоче відгукуються на наші прохання.
Суть навчання в тому і заклечається: щось не виходить, поїхав подивився, як люди роблять. Їхати треба декілька разів, тоді все буде окей!
– Миколо Ігоровичу, Ви говорили про лікування футболістів…
– Я вже вловив суть вашого запитання. Звичайно, що наші футболісти звертаються до нас, але не так часто. Можливо, це пов’язано з тим, що наше відділення порівняно молоде, а відповідної реклами ми не робили. Сподіваюся, після нашої розмови кількість звернень до нас зросте.
– А може краще хай будуть здорові?
– Ми не проти, але скажу свою особисту думку: хто грає у футбол, здоровий не буде. Це однозначно. Великий спорт здоров’я не дає. Інша справа ранкова гімнастика. Вона справді профілактує наш фізичний стан. Позитивно впливає і плавання в басейні. А великий спорт – це велике перенапруження для м’язового та суглобового апарату, загалом усього організму. По суті, нема жодного спортсмена, який би ні разу не звернувся до травматолога.
Володимир ПРИХОДЬКО.