Локомотив хірургічного прогресу

Інколи диву даєшся, наскільки скрупульозно та вдумливо працюють з кадрами в комунальному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» обласної ради, що її більш як протягом трьох десятиліть очолює Іван Сидор.  Івана Миколайовича з повним правом можна назвати досвідченим селекціонером та вдумливим наставником. Усі його призначення на ключові пости добре продумані та проаналізовані. Саме це й забезпечує успішну роботу кожного підрозділу лікарняного закладу.

З одним з них, а точніше відділенням інвазивних методів лікування та діагностики, яке безпомилково можна назвати локомотивом хірургічного процесу, познайомимося щільніше. Очолює цей невеличкий та згуртований колектив кандидат медичних наук, лікар-хірург вищої кваліфікаційної категорії Микола Галей. Зустрілися з ним у його робочому кабінеті. Микола Михайлович відразу попросив бути лаконічним. Мовляв, час дорогий і тратити його на тривалу розмову зайве. Правила гри приймаю і слухаю господаря.

– Наше відділення засноване в 1999 році. Я прийшов у цей колектив з 2002 року. Через вісім років став його керівником. За цей період, точніше в 2009 році,  захистився. Нині маю науковий ступінь – кандидат медичних наук. Ось так коротко про себе й відділення, – розпочинає мій візаві.

–  Захищалися за обраним профілем?

–  Звичайно, звичайно. Тут усе чітко, без ніяких підтекстів. Це хірургія. Хірургія досить серйозна: жовчних протоків і печінки. В основному так.

–  Трохи про колектив.

– Скільки людей і їх кваліфікацію? Практично у відділенні працюють усі спеціалісти не нижче першої категорії. Маємо п’ять оперуючи хірургів. Відділення розраховане на 20 ліжок.

–  Які найскладніші операції зроблено за той період, відколи Ви на чолі  відділення?

–  Відділення інвазивних методів лікування та діагностики та – це відділення, яке займається найновішими розробками та розробками нових технологій лапараскопічних операцій. Це операції через такі міні-борти. Люди знають. У народі кажуть через дірочки. Це лапароскопічна малоінвазивна хірургія. Наше відділення можна назвати локомотивним. Через нього проходять абсолютно всі перші оперативні втручання, що є в області та навіть у західному регіоні. Ми перші, хто розробляє  та впроваджує нові методики. За нашими плечима таких чимало. Маємо вісім патентів на наукові розробки. Так ось і працюємо.

–  Патенти хто видає, Міністерство охорони здоров’я?

–  Ні, вони в мене є, зараз вам покажу. Ось, приміром, патент на корисну модель під №118132 – спосіб лікування грижі стравохідного отвору діафрагми середніх та великих розмірів. Він виданий згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» департаментом інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Я є дійсним членом Асоціації малоінвазивних хірургів. Часто їжджу на засідання, які відбуваються в різних містах Європи і де нам демонструють майстер-класи. Звідси привозимо нові методики, які стараємося втілювати в життя. Вони допомагають нам успішніше працювати, а хворим краще лікуватися і не їхати десь за три-дев’ять земель.

–  У цьому році на якомусь семінарі чи симпозіумі вже побували?

–  Не так давно повернулися з 48 Міжнародного з’їзду хірургів. Це загальний форум хірургів, який відбувся в серпні в Кракові Республіки Польща. Досить серйозною була організація. Це найвищий рівень фахового навчання, що тривало майже п’ять днів. Учасники цього заходу прослухали 300 доповідей.

–  Що нового почерпнули Ви на ньому для себе, для лікарні? Чи, можливо, побачене не стало для Вас чимось новим та несподіваним?

–  Ми вже запровадили такі оперативні втручання, з якими ознайомилися на з’їзді. Однією з проблем вважаю ожиріння, яке ще називають «лінивою хворобою сучасного суспільства». В окремих людей воно проявляється внаслідок підвищеного харчування і підвищеної маси тіла. Окремим з них не вдається самостійно побороти вагу за допомогою медикаментозних засобів і дієти. Тоді хворим назначається оперативне лікування. Для цього є відповідні операції розраховані на те, щоб хворий поступово скидав масу тіла та худав і щоб потім вага не відновлювалася, не було рецидиву ожиріння. У подальшому такі хворі себе комфортно почувають. Операція, звичайно, не з легких. Маса тіла  деяких хворих сягає 130 кілограмів. Їх ми лапароскопічно, як я казав, через дірочки оперуємо.  Це дає їм можливість  оздоровитися і в майбутньому не мати проблем з серцево-судинними хворобами, з опорно-руховим апаратом, позбутися гіпертонії. Не секрет, що зайва вага породжує гіпертонію, цукровий діабет другого типу, різні хвороби опоно-рухового апарату.

– Я десь почув думку, що на п’ять кілограмів зайвої ваги серце качає додатково 200 грамів крові.

– Я точно не пам’ятаю, але, звичайно, що качає. Воно працює з більшою напругою. Наднавантаження йде і на опорно-руховий апарат. Само собою порушується тиск. Так що рецидивів може бути багато.

– Миколо Михайловичу, а з чим пов’язане саме ожиріння? У сім’ї харчуються всі однаково, але хтось один починає набирати вагу. Чому?

– Про ожиріння взагалі-то потрібно розмовляти окремо, оскільки в кількох словах усього не проясниш. Етимологія ожиріння, як ми кажемо в колі медиків, може бути викликана багатьма причинами. І для того треба усе детально розібрати та делікатно пояснити людині, яка має таке захворювання, аби її не образити.

– У чому полягає спосіб лікування грижі стравохідного отвору, патент на який Ви маєте?

– Ми вдосконалили багато речей, тривалий час займаємося діафрагмами. Завжди думаємо над питанням, як зробити краще, щоб хворий в післяопераційний період менше часу затрачав на реабілітацію, почувався комфортно та швидше повернувся до здорового способу життя. Таке бажання є у кожного хірурга, який оперує. Ми працювали над різними методами оперативного втручання і багато з них удосконалили. Це стосується фундоплікації, тобто лапароскопічної операції. Усі такі моменти фіксуються, направляються у департамент Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Там дивляться, чи нема плагіату, чи такі методики ще не використовувалися? Перевірка відбувається досить серйозна і триває майже рік. Уже після цього отримуємо відповідні документи та дозволи.

– Від чого, скажімо, та сама грижа стравохідного отвору виникає?

– Спричинити її може і важка фізична праця та всі інші речі, які ведуть до підвищення внутрішнього черевного тиску. Лапароскопічно ми можемо пролікувати кілька захворювань людини. Є, скажімо, дві грижі, ми їх робимо, як мовиться, за один захід. Можна сказати, за один наркоз. Усе це приходить з досвідом. У нас є розробки, які дають змогу працювати так, аби операції проходили швидко, з повною візуалізацією, з повним відеоконтролем. За всіма процесами, які ми робимо в животі, спостерігаємо на моніторі.

– Тобто сучасна техніка дозволяє вам якісніше та швидше проводити оперативні втручання?

– Саме так. Це переважно техніка німецьких та японських фірм. Звичайно, бажано мати апаратуру, яка лише з’являється. Вона, безперечно, найдосконаліша, найкомфортніша та найякісніша.  На жаль, бажання не завжди співпадають з реальними можливостями. Вона дуже дороговартісна. Тож шануємо те, що маємо. Саме за таким принципом працюють більшість прогресивних клінік Європи, зокрема, Польщі та Німеччини.

– Миколо Михайловичу, Ви уже дев’ять років очолюєте відділення, що за цей період багато змінилося? Можливо, почали робити операції, про які раніше боялися навіть згадувати?

– Ми закрили практично всі грижі і черевної порожнини, і черевної стінки, так звані номінальні грижі, абсолютно всі лапароскопічні. Якщо десь тільки починають працювати над паховою грижею, то в нас така операція вже робиться років чотири-п’ять. Всі оперативні втручання, які відносяться до жовчно-кам’яної хвороби, ми робимо лапароскопічно. Спеціалісти зрозуміють, про що я говорю. Це і операції на жовчних протоках, на жовчному міхурі, на підшлунковій залозі. Вони надзвичайно складні, пов’язані з печінкою. Наше відділення досить потужне і лінійка лапароскопічних оперативних втручань у нас досить широка. Сюди можна віднести і операцію на наднирниках. Не кожна клініка її може зробити. Операції при тому самому ожирінні. Можна порахувати на пальцях, хто в Україні робить подібні операції.

– Скільки операцій роблять хірурги відділення протягом року?

– Ця цифра у нас майже стабільна – 1000-1100 оперативних втручань. Щодня ставимо на ноги не менше трьох пацієнтів. Навантаження чимале, але головне не в тому. Ми прагнемо, аби кожен наш пацієнт повернувся до повнокровного життя і тільки добрим словом згадував і наш колектив, і нашу обласну лікарню.

– Який період реабілітації проходить пацієнт після операції?

– Він триває мінімум два-три дні. Дивимося на стан людини. У нас нема жорсткого регламенту відносно виписки. Краще хай пацієнт перебуде зайвий день, але додому йде живий-здоровий.

Порозмовляв Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Андрія ПАСІЧНИКА: завідуючий відділенням інвазивних методів лікування та діагностики, кандидат медичних наук Микола Галей.