Центр артроскопії та малоінвазивних втручань в ортопедії, травматології

Артроскопія (від грец. αρθρον + σκοπέο — суглоб + дивлюся) — мініінвазивна хірургічна маніпуляція, що проводиться з діагностичною та лікувальною метою при захворюваннях суглобів. Виконується дана маніпуляція за допомогою спеціального апарату артроскопу.

В даний час артроскопія в світі являєтся обов’язковою процедурою, котру застосовують в усіх ведучих клініках. ЇЇ використання дозволяє досягнути найбільшої якості лікування захворю-вань суглобів майже безкровно, просто через прокол «товстою голкою», ввести оптичну відеосис-тему всередину суглоба і повністю його оглянути. При цьому можна поставити точний діагноз, по-бачити пошкоджені структури суглоба, наприклад оглянути меніски і зв’язки колінного суглоба, знайти причину болі, що часто важко встановити при звичайних обстеженнях.

Які лікувальні момливості артоскопії? На сьгоднішний день це сама малотравматична операція в травматогії і ортопедії, що не поступається за своїми лікувальними можливостями від-критим оперативним втручанням, а в деяких випадках значно краща за них. Крім того немаловаж-ним фактором являється відсутність звичних післяопераційних рубців, які дужу турбують моло-дих людей, особливо прекрасну половину людства — жінок. Дуже цінним є те, що артроскопія дає можливість в більшості випадків операцій в максимально короткі терміни 3-5 днів повністю реабі-літувати пацієнта.

Показання до артроскопії

Патологія колінного суглобу:

• Пошкодження менісків.
• Пошкодження суглобового хряща
• Пошкодження передньої та задньої хрестоподібних зв’язок.
• Шов меніска.
• Запальні захворювання синовіальної оболонки.
• Звичний вивих і дисплазія надколінника.
•  Ревматоїдний артрит.
• Пошкодждення  і захворювання суглобового хряща.
• Асептичний некроз виростків стегнової кістки.
• Пошкодження і захворювання жирового тіла — хронічна гіперплазія жирового тіла (хвороба Hoffa).
• Неясна клініка при пошкодженнях чи захворюваннях суглоба, яка не може в достатній мірі бути діагностована з допогою клінічних і рентгенологічних методів дослідження.
• Неясні скарги після раньше виконаних оперативних втручань артроскопія колінного суглоба.
• розтинаючий остеохондрит.
• Наявність вільних внутрішньо-суглобових тіл.
• Звичний вивихнадколінника.
• Синовіїти (запаленнясиновіальної оболонки) неясної причини.
• Деформуючий артроз.
• Неясні симптоми при пошкодженні або захворюванні суглобу, які потребують уточнення.

Патологія плечового суглоба:

• Звичний вивих плеча.
• Плечелопатковий периартрит.
• Пошкодження ротаторної манжети плеча.
• Патологія сухожилку двоголового м’язу плеча.
• SLAP-синдром.
• Нестабільність плечового суглобу.
• Контрактура плечового суглобу.
• Наявність вільних внутрішньосуглобових тіл.
• Деформуючий артроз.

Патологія ліктьового суглобу:

• Деформуючий артроз.
• Контрактура ліктьового суглобу.
• Наявність вільних внутрішньосуглобових тіл.

Патологія кульшового суглобу:

• Пошкодження суглобової губи.
• Імпіджмент синдром.
• Деформуючий артроз.
• Хондроматоз суглобу.

Патологія гомілковостопного суглобу:

• Деформуючий артроз.
• Пошкодження суглобового хряща.
• Розтинаючий остеохондрит.
• Наявність вільних внутрішньосуглобових тіл.
• Внутрішньосуглобові переломи та їх наслідки.
• Контрактура суглобу.

Патологія хребта:

• Міжхребцева Травма хребта.
• Викривлення хребта.
• Пухлини.

Лікувальна дія артроскопії

За допомогою артроскопічної техніки виконують:

• біопсію,
• видалення менісків,
• шов менісків,
• видаленння хондроматозних і кістково-хрящевих тіл,
• рефіксацію великих фрагментів хряща,
• артропластику і артроліз,
• міофасціотеноліз,
• синовектомію,
• стабілізацію надколінника,
• відновлення пошкоджених зв’язок колінного суглоба.

За звичай після виконання артроскопії значно зменьшується чи зникає біль, набряк, рідина в суглобі, збільшється амплітуда рухів, відновлюється функціональна активність м’язів і опірність кінцівки.

Позитивні зрушення відмічені у пацієнтів з застарілимі і хронічними пошкодженями суглобового хряща, хронічним посттравматичним синовіїтом, деформуючим артрозом, ревматоїдном артритом. Покрашення загального стану хворих і функції суглобів після артроскопії служить початком ремісії захворювань на багато місяців.

Післяопераційний період

1. Асептична і фіксуюча пов’язка еластичним бинтом.
2. З першої доби ізометрична гімнастика м’язами.
3. Згинання в суглобі в повному обсязі відновлюються на 3-5 день .
4. Виписування зі стаціонару на 1-2 добу.
5. Повне навантаження в першу добу.
6. Термін непрацездатності 3-7 діб.

Можливі ускладнення:

1.  Пошкодження синовіальної оболонки підвишеним тиском рідини. Проявляється больовим синдромом, який купується анальгетиками і проходить на 2 добу.
2.  Инфекційні ускладнення (крайнє рідко).
3. Гемартроз.
4. Синовіїт.

Дані операції дозволяють допогти хворим з артрозами колінних суглобів (в народі це називають відкладенням солей), на ранніх стадіях малотравматична операція дає можливість зупинити процес, а при яскраво вираженій клінічній картині захворювання (біль, деформація суглобів та інше) в багатьох випадках є можливість досягнути лікуваоьного ефекту на тривалий час. Тобто ліквідувати біль на один півтора року.

Нові інструменти в даний час дозволяє нам виконати пластику хрестоподібних зв’язок колінного суглоба використовуючи артроскоп.

Артроскопічне лікування дає можливіть пацієнту швидко відновити працездатність за рахунок скорочення терміну лікування, кріме того ці операції потребують мінімальних затрат на лікарські препарати. Для прикладу — після артроскопічного видалення меніска пацієнт ходить без миллиць на кінець першої доби після операції. Тоді як після звичайного відкритого видалення меніска пацієнт ходить з допомогою милиць 2-3 тижні. Загальні терміни реабілітації після артроскопічених операцій в 2-3 раза меньші, ніж при откритих операціях, що особливо наглядно видно на прикладі спортсменів, у яких термін відновного періоду скорочується на 1,5-2 месяца.

Історія артроскопії

Розвиток артроскопії бере свій початок з 20-30 років ХХ ст. На початку метод використовувався тілько як експеримент, а с появою в 1931 году приладу професора Такаги, котрий мав діаметр 4,0 мм стало можливим не тільки оглядати суглоб, але й проводити біопсію, для чого в комплекті був спеціальний інструмент.

В сорокові, п’ятдесяті роки робітт по артроскопії не було. Слідуючий етап розвитку методу звязаний з іменем професора Ватанабе, прилад котрого був більш компактним і мав більший комплект спеціального інструменту, і, відповідно, і більш широкі функціональні можливости.

В наш час в світі використовують ряд артроскопічних систем: Ескулап, Атрекс, Сміт енд Нефью, Акуфекс, Лівантек, Страйкер, Ріхард Вульф, Карл Шторц, Дайонікс, Олімпус, Ватанабе та ін.

Для різних суглобів використовують системі різного діаметру від 2,0 мм до 5,5 мм.