Власний шлях до урології

Пропонуємо розмову із завідуючим урологічним відділенням Волинської обласної клінічної лікарні Андрієм Онищуком.

– Чим викликаний Ваш вибір професії? За приклад послужила мама?

–  У якійсь мірі так, а ще щось лишилося з дитинства, коли я хворів і лежав у лікарні. Згодом був інститут. Але навіть він не склав стільки думок, як приклад двох моїх вчителів, якими я горджуся.  Олександр Григорович Вознюк і Юрій Станіславович Юзефчик. Усе, що вмію і знаю, то завдяки їм. Вони, вже на пенсії, але слава Богу, живі й здорові. Швидше усього вони прищепили любов до професії. Будь-яку роботу потрібно любити і віддаватися їй. Отоді вона буде тобі в радість і все буде ладитися. Коли йдеш на роботу як на гільйотину, то толку не буде ніякого. І це стосується не тільки медицини.

– Вам довелося разом з ними працювати?

– Так, я у них вчився і завдяки їм став урологом. Років 14-15  мав честь з ними працювати. А в урології уже понад 20 років. Юрій Юзефчик не один раз казав: «Андрію, якщо ти хочеш, щоб у тебе був успіх, то до пацієнта треба ставитися так, якби ти хотів, щоб так ставилися до тебе, коли ти станеш пацієнтом». Усі ми живі люди і рано чи пізно усе може статися. Але я завжди бачу перед собою не просто пацієнта, а чийогось батька чи матір, чоловіка або дружину, чиюсь дитину.  Якщо людина хворіє, то страждає не тільки вона одна, а вся її родина. Тож завжди хочеться допомогти родині.

– Тож тепер можете говорити і свій власний досвід.

– Ви знаєте, коли лікар не робить крок уперед, то це вже два кроки назад. Медицина будь-якого напрямку розвивається не щомісячно, а щоденно. Можливо, не завжди для того вистачає відповідних фінансів, але я оптиміст і сподіваюся, що з часом і ці проблеми відійдуть у минуле. Не хочеться, щоб виникала патова ситуація: апарат придбали, а вже тоді ми роздумуємо, куди їхати вчитися працювати на ньому. Маємо завжди бути готові, аби надавати нашим пацієнтам якісніші послуги, коли держава допомагає з оснащенням наших закладів досконалішою апаратурою. Хоча, треба визнати відверто, на сьогоднішній день завдяки керівництву лікарні, яке нас постійно мотивує, ми порівняно з іншими областями досить добре забезпечені у технічному плані. Можливо, навіть на рівні столичного інституту урології.  З цього приводу багато спілкуюся з колегами, тож добре обізнаний зі станом речей. Іван Миколайович сам не стоїть на місці і заставляє рухатися інших. Періодично кличе до себе і цікавиться, де ти був, що чув, що бачив,що кому треба, аби вдосконалювати методи лікування будь-якого захворювання. Він сам у постійному пошуку і до того стимулює і нас. Навіть і того, коли у когось раптом з’являється апатія. Ось такий у нас Іван Миколайович, — закінчує з посмішкою Андрій Петрович.

– А Ви якій інститут закінчували?

– Тернопільська медична академія. Тоді вона була імені Горбачевського. Коли поступив, то був інститут, а потім перейменували в академію. Сильні там хлопці урологи. Ми й зараз з ними зустрічаємося, спілкуємося, у тому числі й з іншими фахівцями з усієї України. Обмінюємося досвідом. Їздимо один до одного, бо хтось краще володіє однією методикою, інший – іншою. Один одному передаємо свої професійні секрети. Бо якщо лікар каже, що я знає все, то від такого всезнайки, напевно, треба тікати. Це моя точка зору, хоча є, звичайно, індивідууми, які можуть знати все. Я до таких не належу. У нашій професії є як братство, так і  товариство урологів.

– Спеціальність уролога Ви обрали ще з академії чи це сталося згодом?

– Коли постало питання вибору, куди йти: в урологію чи хірургію, то задумався. Більшість хлопців виявляють бажання працювати в хірургії, бо всі мріють стати великими хірургами. Я нічим не відрізнявся від інших і також побажав іти в хірургію. Моя викладачка порекомендувала мені урологію. Мовляв, тоді з тебе будуть люди. Ця фраза просто відклалася в голові. І коли прийшов влаштовуватися на роботу, то попросив Івана Миколайовича Сидора направити мене в урологію, хоча чітко й не розумів, що воно таке. В академії ми її простудіювали всього за два тижні. Це було через пень-колоду. Головний лікар пішов мені на зустріч. Нині вже у відділенні появилися відносно молодші лікарі. Василь Остапович Кравчук, коли я проходив ще ординатуру, досить заслужений чоловік, який мав державні премії радянського союзу, і який удосконалив деякі урологічні операції.  Ну, такий глиба. Він виховав цей колектив. Це школа Василя Кравчука. Стара школа, добра школа і надійна школа. Це, знаєте, як будинок будують. Його можна споруджувати за новітніми технологіями і не зрозуміло, що з ним буде. А є старий дідівський метод і це надійно і назавжди. Взагалі колектив дуже сильний і тут кожен лікар це є особистість. У штаті відділення 10 лікарів вищої категорії, до яких нещодавно доєдналася лікар-жінка, що є досить рідкісним явищем в урології.

– Андрію Петровичу, Ви говорили, що збираєтеся зі своїми колегами з інших областей, обмінюєтеся досвідом. А Волинь у цьому плані чим може похвалитися?

– Хвалитися треба своєю роботою. Нині провідним урологом є  Олександр Едуардович Стаховський – к.м.н., старший науковий співробітник відділення пластичної та реконструктивної онкоурології Національного інституту раку. Він зробив себе сам. Двічі чи тричі на рік він збирає нас і проводить школу. До речі, першу свою школу, як тільки він став головним урологом України, провів у нашій обласній лікарні. Їздимо на науку і за кордон, коли десь у когось з’являється якась новинка. Тоді стараємося переймати це та запроваджувати у себе.

Що в нас в обласній лікарні сильно?  Завдяки Івану Миколайовичу у нашому відділенні займаються не лише урологією, а й онкоурологією. Для таких пацієнтів є окремі ліжко-місця. Онкохірурги мають спеціальні сертифікати. Подібних відділень в Україні досить мало. Щодо загальної урології, то скажу, що ми непогано рвонули в останні роки. Ми повністю закрили питання допомоги хворим на сечокам’яну хворобу. Таких пацієнтів є дуже багато. Завдяки управлінню лікарні ми придбали апаратуру, яка дає нам можливість без розризів надавати кваліфіковану допомогу людині з таким захворюванням. Що туди входить? Пацієнту через уретру вводиться та чи інша апаратура. І за допомогою ультразвукового літотриптера дробимо камінь будь-якої локалізації та  щільності. Крім того, ми опанували контактне дроблення каменів у нирках без розрізу. Подрібненні частинки видаляємо. Робиться це при допомозі апаратури німецької фірми «Шторц», яка досить надійна в експлуатації. Уже рік користуємося також апаратом дистанційної літотрепсії, який без контакту з клієнтом при допомозі ударно-хвильової терапії дробить каміння.

– Який би апарат не був досконалим, але без спеціаліста певного профілю він нічого не вартий.

– На кожній операції у нас задіяно три лікарі. З боку, тобто асистенту. набагато краще видно, ніж оперуючому хірургу. Така добра практика існує в медицині, бо тут існує колективна думка та колективне рішення. Три лікарі також працюють на дистанційній літотрепсії. Приємно, що до нас приходить молодь. У їх числі Андрій Удод, Роман Федан, які багато їздять, багато вчаться і вже серйозно заявили про себе. Вони не топчуться на місці, а постійно вдосконалюються.

– Які стосунки у вашому колективі між лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом?

– Люди є різні, хоча колектив дуже цікавий та дуже хороший.  Але в нашій професії найважливіше усвідомлювати, що до нас звертаються пацієнти з певними захворюваннями, тож вони потребують до себе більшої уваги. Впевнений, що таке розуміння є в більшості членів нашого колективу, які завжди готові прийти на допомогу один одному. Лікар без медсестри – це нуль без палички. Ми можемо допомогти, коли стаємо одним цілим. Медсестрами керує старша медсестра Ірина Миколаївна Тарасюк, сама професіоналка та розумниця, яка зуміла здружити і середній і молодший медичний персонал.

Цю розповідь доповнюємо таким своєрідним переліком.

Види оперативних втручань, які проводяться у відділенні:

• Дистанційна ударно-хвильова літотрипсія конкрементів нирок та сечоводів. (літотриптор Дорньє Компакт Сігма Німеччина )
• Контактна уретеролітотрипсія .
• Перкутанна нефролітотрипсія .
• Ендоскопічна уретеролітоекстракція.
• Балонна дилатація стриктур сечоводів.
• Ендоскопічне стентування сечоводів.
• Трансуретральна резекція простати
• Аденомектомія при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.
• Трансуретральна тунелізація простати при раку, склерозі простати.
• Трансуретральна літотрипсія конкрементів сечового міхура та уретри.
• Трансуретральна резекція сечового міхура при пухлинах.
• Трансуретральна коагуляція дивертикулів сечового міхура.
• Трансуретральна резекція інтрамурального відділу сечоводу при уретероцеле, раку сечового міхура та простати з проростанням у відповідний відділ сечоводу.

Трансуретральна ліквідація тампонади сечового міхура.

• Внутрішня оптична уретротомія при стриктурах уретри.
• Радикальна простатектомія .
• Органозберігаючі операції при раку нирки (резекція або енуклеація).